Як заперечити та скасувати дії судового пристава. Юридична консультація адвоката з питань правозастосування
Заключним етапом судового розгляду та частиною права на справедливий судовий розгляд є виконання рішення суду. Існує дві форми примусового виконання: добровільна та примусова. Добровільне виконання передбачає безумовне виконання рішення у повному обсязі. Однак, якщо судове рішення не виконується навіть частково, сторона, на користь якої вона була винесена, має право подати заяву до органу примусового виконання. Скасування постанови приватного виконавця може бути реалізовано протягом 3 років з дня винесення та набуття чинності оспорюваним судовим рішенням.
Проте судові рішення, особливо пов'язані з грошовими вимогами, рідко легко виконуються потерпілою стороною. Тому "переможець" судового процесу часто використовує судові пристави для захисту своїх інтересів. Проте, у зв'язку з характером цієї діяльності, закон встановлює чіткі правила застосування примусових заходів та передбачає спеціальну процедуру їхнього заперечення. Порушення можливі на будь-якій стадії виконавчого провадження.
Порушення можуть бути допущені на стадії видання виконавчого акта та порушення виконавчого провадження. В даний час Закон України "Про виконавче провадження" передбачає два види судових виконавців: приватні та державні. Стягувач боргу має право обрати судового виконавця, якого він хоче звернутися. Однак, згідно зі статтею 5 LU "Про виконавче провадження", приватному судовому виконавцю заборонено виконувати низку рішень, включаючи рішення адміністративних судів та ЄСПЛ, рішення, що стосуються держави, державної чи громадської власності, рішення про виселення, конфіскацію майна тощо. Таким чином, судовий виконавець, який ініціює примусове виконання будь-якої з перерахованих категорій обтяжень, порушує закон, що є підставою для визнання цих дій незаконними та припинення провадження. Слід також звернути увагу на вимоги до виконавчого документа (ст. 3-4 Закону України "Про виконавче провадження"). Якщо документ відповідає цим вимогам, судовий виконавець зобов'язаний повернути його стягувачу.
Крім широкого спектру інструментів, які є у розпорядженні судового пристава задля забезпечення ефективного стягнення боргів, Закон також визначає випадки, у яких певні заходи вимагають судової санкції. Ці заходи включають тимчасове приміщення до виховного або лікувального закладу (ст. 437 КПК), явку боржника до суду або його затримання (ст. 438 КПК), проникнення у квартиру чи інше майно боржника (ст. 439 КПК), звернення стягнення на кошти боржника (ст. 440 КПК), тимчасове обмеження права виїзду зарубіжних країн (ст. 441 КПК) та інших. У разі заборгованості по аліментам деякі конкретні права також можуть бути обмежені (гіперпосилання на статтю про аліменти). Аналогічні положення можна знайти у Кодексі торговельного судочинства. Відсутність попереднього схвалення цих заходів судом є практично 100% гарантією їхньої недійсності. Оскільки ці заходи часто порушують основні права боржника, такі як право на свободу пересування або право розпоряджатися своїм майном, їх також можна вважати зловживанням владою.
